Що таке ендометрит?

Ендометрит – це запалення ендометрію, слизової оболонки, що вистилає матку зсередини. Ендометрій – функціонально активна, гормонозалежна тканина. Щомісяця оновлюючись, вона створює умови для імплантації ембріона, а також забезпечує подальше зростання та розвиток плоду. Запальні процеси в ендометрії негативно впливають на репродуктивну функцію жіночого організму, можуть стати причиною викиднів та інших проблем зі здоров'ям.

Ендометрит: що це за хвороба

Ендометрит – це таке гінекологічне захворювання, що часто зустрічається у жінок фертильного віку (від 20 до 45 років). Являє собою запалення слизової оболонки матки.

При здоровому ендометрії у матковій порожнині підтримується стерильність. Але іноді під впливом негативних умов (порушення в імунній та ендокринній системі, стреси, авітаміноз, інтоксикація) захист дає збій – запалюється ендометрій.

Враховуючи, що ендометрит – це запальний процес, він може мати гострий та хронічний перебіг. Гострий ендометрит, що первинно виникає, розвивається на тлі зараження матки патогенною мікрофлорою. Збудники інфекції потрапляють на внутрішню, слизову поверхню матки висхідним шляхом – через піхву та шийку. Крім судинно-слизового шару, патологічний процес може захопити м'язовий – розвивається ендоміометрит, або всі маткові шари – тоді діагностують панметрит, найважчу форму запалення матки.

А що таке хронічний ендометрит? Це не що інше, як недолікований гострий ендометрит: він небезпечний здатністю переходити в хронічну форму, чим може спровокувати такі ускладнення, як відшарування плаценти та загроза викидня. Також є ризик розвитку інших патологічних процесів, які несуть загрозу здоров'ю та навіть життю:

• запалення у очеревині (перитоніт), навколоматковій клітковині (параметрит), венах (тромбофлебіт);
• абсцес, зараження крові;
• утворення кіст та поліпів у матці;
• спайкова хвороба.

Що може бути причиною ендометриту

Головна причина ендометриту – інфекція, що проникає в порожнину матки через статеві шляхи. Це можуть бути:

• Представники умовно-патогенної мікрофлори. Це мікроорганізми, які за відсутності факторів-провокаторів не викликають захворювання: гарднерели, бактероїди, ентерококи, стрептококи, стафілококи, кишкова паличка.
• Збудники захворювань, що передаються через незахищений сексуальний контакт: уреаплазма, хламідії, гонококи, мікоплазми.
• Найпростіші, паразити (токсоплазма), грибки, віруси.

Спровокувати попадання інфекції та запальну реакцію в ендометрії можуть такі фактори:

• оперативне втручання у ділянці матки (гістероскопія, часті вишкрібання);
• травматичні пологи з розривами шийки;
• післяпологовий ендометрит – це запалення слизової оболонки матки, що виникає через залишки частинок плаценти або плодового яйця;
• неправильно встановлена ​​ВМС, недотримання термінів її використання;
• запалення органів сечостатевої сфери;
• нехтування особистою гігієною;
• дисбаланс мікрофлори піхви.

Які симптоми при ендометриті

На початковому етапі, при гострій течії ендометриту з'являються такі симптоми:

• лихоманка, підвищення температури тіла до 38-38,5°C, озноб;
• слабкість, біль голови, нудота, погане загальне самопочуття та інші ознаки інтоксикації;
• біль у нижній частині живота, в ділянці попереку;
• міжменструальні вагінальні виділення незвичайного характеру: при ендометриті вони каламутні, слизово-гнійні, з домішками крові та неприємним запахом.

Гострий період триває близько 10 днів і без адекватної терапії ендометрит може перерости у хронічний.

Його ознаки:

• збої менструального циклу: нетипова тривалість місячних та об’єм менструальних виділень, аменорея (коли менструації немає протягом кількох циклів);
• тягнучий біль внизу живота, в області промежини та крижів;
• вагінальні виділення з домішками гною та крові;
• біль та кров'яні виділення при сексуальному контакті або гінекологічному огляді;
• біль при сечовипусканні;
• невиношування вагітності.

При хронічному ендометриті зазвичай не спостерігається гіпертермія та погіршення загального стану.

Чи можна визначити ендометрит самостійно?

Самостійно, лише на підставі патологічної симптоматики поставити собі діагноз ендометрит неможливо. Неспецифічні симптоми – тазові болі, атипові маткові кровотечі, виділення з піхви – можуть з'являтися і за інших гінекологічних захворювань. Наприклад, схожа клінічна картина в ендометріозу, лише міжменструальні виділення при цьому кров'янисті, темно-коричневі, а при ендометриті – гнійні.

Для точної постановки діагнозу, крім огляду на кріслі, УЗД органів малого тазу та звичайного набору аналізів знадобиться:

• гістологічне дослідження ендометрію: проводиться гістероскопія – візуальний огляд стінок порожнини матки із забором частинок тканини на біопсію;
• мікроскопія та бактеріологічні дослідження – для виявлення виду збудника інфекції.

Способи профілактики ендометриту

Запобігти розвитку ендометриту та інших запалень у галузі репродуктивних органів можна завдяки профілактичним заходам. Для цього рекомендується:

• Щорічно відвідувати гінеколога і проходити обстеження на ІПСШ – навіть якщо немає симптомів, що турбують.
• При сексуальних контактах використовувати засоби бар'єрної контрацепції, а за зміни партнера обом рекомендується пройти обстеження на статеві інфекції.
• При перших незвичайних симптомах в інтимній зоні – дискомфорт, свербіж, печіння, атипові виділення – проконсультуватися з гінекологом, здати аналізи та за необхідності пролікуватися.
• Перед будь-яким оперативним втручанням – обстежитись на наявність інфекцій, при виявленні пройти курс лікування.
• Після пологів, вишкрібання, гістероскопії виконувати призначення акушера-гінеколога, застосовувати необхідні препарати, проходити фізіотерапію.
• Дотримуватись гігієнічних норм.
• Зміцнювати місцевий імунітет піхви: інтервагінальні свічки, спринцювання неспиртовими розчинами (ромашка, кропива, подорожник), фізіопроцедури (УЗ, лазер).

Важливе уважне ставлення до жіночого здоров'я. Своєчасна діагностика, лікування, а надалі – дотримання заходів профілактики допоможуть уникнути ендометриту та пов'язаних із ним ускладнень.